Мороз Микола Степанович, народився 08.12.1924 в с. Бражківка нині Ізюмського р-на Харків. обл. (Україна) в сім'ї селянина. Українець. Член КПРС з 1944. Закінчив Ізюмське пед. училище у 1941 році. В Червоній Армії з лютого 1942 р.
В боях Великої Вітчизняної війни з лютого 1942 р. Командир розрахунку 45-мм гармати 170-го гвардійського стрілецького полку (57-а гв. стр. див., 8-а гв. армія, 3-й Укр. фронт) гвардії старший сержант, командуючи бійцями, 31.01.44 в бою м. Нікополь (Дніпропетровська. обл., Україна) прямою наводкою підбив танк, 5 автомашин і знищив 10 ворожих солдат. 23.02.44 нагороджений орденом Слави ІІІ ступеня.
08-10.08.44 в тому ж бойовому складі (1-й Білорус. фронт) півн.-сх. м. Радом (Польща) при відбитті контратак противника вивів з ладу св. відділення гітлерівців, підбив штурм. знаряддя і придушив 6 кулеметів. 07.09.44 нагр. орд. Слави ІІ ст. Гв. старшина 05.02.45 в р-ні р. Маншнов (Польща) з гармати підпалив 2 танка. 31.05.45 нагр. орд. Слави І ст. У 1947 демобілізований. Повернувся на батьківщину. Вчителював. У 1957 закінчив Донецький педагогічний інститут. Працював директором восьмирічної школи в с. Малинівка Слов'янського р-на Донець. обл. (Україна). Нагр. орд. Вітчизняної війни І ст., медалями, в т. ч. «За відвагу». Помер 10.05.1989 р.